Початок і партнери - EUA

Коли починається подорож?

Умний китаєць сказав - Подорож довжиною в тисячу миль починається з першого кроку. Це був Лао Цзи і я не бачу сенсу йому не вірить, але чогось не вистачає в цій крилатій фразі. Як би ми не трактували його "перший крок"  все одно ми рано чи пізно вийдемо у нашому аналізі на цікаве поняття - НАМІР. І не побоюсь цього слова - фундаментальне - поняття. Навіть найкраща в світі ідея це пусте без наміру її втілити в життя. Кожен має дюжину унікальних ідей які ніколи не будуть втілені через відсутність наміру. І взагалі, про це можна багато полемізувати, а у мене тут монолог должен буть так шо я спускаюсь на землю і починаю.

Гроші не головне. Головне намір і бартер знайомства...

Як вже всім відомо, а кому невідомо то ви кажіть, не стісняйтесь, я розкажу, 27 грудня 2015 після невеликого фейсбук опитування у мене з’явився намір зробити щОсь. Винуватцем всього став мій добрий товариш ще з війни - Костя Самчук і моя безотказність харошим людям в хароших ділах. Здається, навіть його питання прийняти участь звучало так, що не давало варіантів відмовитись. Ну і потихеньку понеслось. Вхідні дані були відомі - велосипед, 10000 км, 100 днів, багато країн. Обрали Європу бо рядом - єслі шо - повзти недалеко (максимум 5 тищ).  Устаканили глобальний маршрут і почали рахувати витрати. Деталізація витрат показала, що без допомоги спонсорів діла не буде. Просто похарчуватись на день це приблизно 15 евро на душу... А за 100 днів це півтора Ка єврів. Так шо хоч-не-хоч, а без спонсорів нікуда.

По правді сказать взялись ми за них пізно і це була одна із перших наших помилок... Та і спонсори були дуже важкі на підйом. На той час бюджети наших ймовірних спонсорів вже були розписані. Щоразу коли ми чули, що грошей немає наша надія знайти кошти для нашого проекту згасала тож ми вирішили націлитися саме на партнерські відносини з компаніями які могли б нам допомогти. Насправді все що нам було потрібно для велопробігу це харчування для команди, автомобіль супроводу, паливо, велосипеди та запчастини до них. Все решта ми могли забезпечити себе самі. Ну або на крайняк економити на ніштяках.
З пошуками партнерів було трохи краще. Нам дуже дуже дуже допомогли ветеранська спілка "Українці разом". 
Українці разом
Саме наші побратими звели нас із всеукраїнською мережею супермаркетів "Фуршет". Всеукраїнське об’єднання небайдужих українців, яке було створено для допомоги бійцям, що беруть участь у антитерористичній операції на сході України. Основна мета організації – допомогти воїнам на фронті, а також надати соціальний захист учасникам АТО та їх сім’ям. У своїх лавах вони об'єднують більше 10 тис. учасників та мають свої філії в усіх областях України. "Українці-Разом!" – це об’єднання однодумців, які прагнуть своїми рішучими діями допомогти іншим та змінити долю України на краще.
фуршет - мережа супермаркетів сімейної покупки
Ці рібята ваще молодці. Вони просто отримали від нас список продуктів які нам необхідні і в назначений строк дали все, що ми просили. А це їжа на 10-х мужиків на три місяці, на мінуточку... Звісно це були всякі напівфабрикати, консерви і джанкфуд, сухпайок - одним словом, але ми чуваки бувалі і нас таким не налякать. Військова хавка значно гірша, так шо ми всьо розуміли і не переживали. 
печиво Ярич
Ще один із надійних і безотказних партнерів нашого велопробігу який без зволікань вручив нам 30 ящиків свого класного печива. Потім виявиться, що без нього ми як без хліба. Одним словом це був наш хліб. З’їли ми не все. кілька ящиків лишилось і ми з радістю передамо їх дитячому будинку заради частково заради якого все робилося. Ну а "Ярич" наше всьо!

Велосипед Comanche Strada (Черный-красный)
Тут треба згадати, що веліками були забезпечені не всі. Так шо відсутність вєліка у велопоході це слабенька отмазка. Я як і минулого разу збирався їхати на позиченому батіному, але COMANCHE підсуєтили нам три шосейніка. Насправді з позиченим велом у мене було набагато більше мороки але це не відмінило б моєї участі, а просто зробило її менш комфортною. Хоча... Який там комфорт за 100 днів у сідлі??? Але ж Strada виявилися стійкими і надійними. А якщо перейдете за посиланням то вас приємно здивує ціна. Прекрасний вєл для починаючого шоссера. Я на ньому 10 тищ катнув  ;-) гарантірую.

Поїздочка предполагалась не з легких... Ну ми тіпа спецом так задумали, бо це ж не просто покатушка, а ціла спєцоперація. Коли готувались, ще не було чіткого бачення всіх тягот і лішеній майбутнього велопробігу. Чуство собствєнного достоїнства нагадувало шо ти мужик, а тверезість казала - "но но но... Шурон... нахіба воно тобі треба?" Кароче як у сірйозному спорті тут тоже - без хімії нікуда, і у цьому нам допоміг "Нутренд". Але й без нього можна було, просто про всяк випадок не відмовились. В основному це були відновлювальні добавки та ізотоніки. Ще було щось для хрящів - коліна не казьонні! Але можу вас запевнити - після тищі вкручених кілометрів ми потихеньку почали спригувати із хімки. Користувалися нею тільки до і після важких днів. Все таки з кріпатурою або по спеці їхати не сильно пріятно. Перед мужиками... Команду тормозиш...
Тут все понятно, але є так багато але, що має бути окрема стаття про цю кантору. Нагадайте якщо забуду.
Запчастини до велосипедів тоже не дешеві. А з нашими наполєонівськими планами без ціпків, гальмівних колодок, зірочок, тросіків і прочих велоприбамбасів ми застрягли ще в Польщі. Тож оминути увагою столичний веломагазин VeloStreet ми просто не можемо. Знову ж - передбачити наперед все не можливо, того старались врахувати по-максимуму потреби у десятитисячній подорожі. І не прогадали. Дякуємо як можемо!
Без них ми б справились, але з їхнім партнерством виявилось цікавіше і ... легше. На певому етапі ми навіть були свідками закляття Таннуса. А особисто я перейшов на Таннус в Іспанії. При 50-ти градусній жарі (асфальт точно був такий) латки на камері просто не витримували. Заклеєна камера одразу давала збій і безкамерка ставала нашим спасінням. Мабуть про це також якось окремо напишу.
Групу волонтерів зібрала спільна ідея підтримати наших бійців, що захищають Україну від російського агресора. Поки державний апарат, що має величезний ресурс та повноваження, вайлувато розхитується, вони вирішили зробити свій посильний внесок. Почали збирати кошти та закуповувати найбільш необхідне для бійців 12 Київського батальйону територіальної оборони. Весь прибуток від продажу їхньої продукції спрямовується в першу чергу на засоби захисту, тепловізори, побутові речі. Також допомагають з комплектацією польових військових клубів, які дуже необхідні для втамування браку інформації в польових умовах, підтримки бойового духу бійців та офіцерів.

Але ми навіть уявити собі не могли, що головними нашими помічниками будуть люди...

Я ніколи не зможу оцінити ту гостинність яку ми відчували на собі в 16-ти країнах європи. Це була наша, українська гостинність, наших українців. І про це буде написано ще дуже багато.