А як би ви нас назвали?
Десь 22-го червня ми перетнули кордон Франції з Іспанією. Огинаючи невисокі Іберійські гори на узбережжі Біскайської затоки ми мали зупинку у мальовничому курорті Сан-Себастьян (Donostia). Це був той день коли ми попали у літо і тільки згодом ми взнаємо, що так само майже вся Європа разом з Україною позбулась холодних атлантичних повітряних мас. Перед цим нас майже тиждень заливали французькі дощі. В Сан-Себастьян ми приїхали рано. Зустріч з українськими жителями Іспанської області Сан-Себастьянського району було назначено на 19-ту годину вечора і ми мали вільних 4 години.
Всіх непереборно тягнуло на море і навіть важко було визначитись чи то була втома від тижня мокрих холодів, чи вже від іспанського літнього сонця. Едіка припаркували на самій окраїні парку Sagues - Zurriola і прийнялись ритися в речах, шукати плавки, перевзуватися в шльопки і хавать пічєньки. Вигляд у нас був не самий презентабельний після п’ятичасової поїздки на вєліках ну і відповідно дуууже втомлений. І тоді сталося мені откровєніє. Костя сидів на бетонному парапєті який відділяв пішохідну зону від затоки і дивися в далечінь. Його погляд був наповнений втомою і якоюсь величною пустотою. Він говорив це не мені, він сказав це якійсь невідомій силі яка супроводжує мандрівників і завжди знаходиться у просторі між очима і небокраєм. Дві його фрази, сказані в цілковитому спокої але з ноткою враженого подиву, моментально вивели мене із стану споглядання рівноваги.
- Проїхати чоттттири тисячі... В Іспанію... На велосипедах...
- Придддурки...
На мить здалося, що ота невідома сила реготала разом зі мною! Команда у нас була КРУТЄЙША!!! І об`єднувало нас багато різних штук, але головне, що ми були придурками. В харошому смислі канєшно... Без абід...
У нас було три Сані, два Макса, Костя, Вася, два Жеки, Андрій, Ігор, Льоха і Міша
А ще був "Едік" забитий їдлом, речами, запчастинами, іноді постраждалими або інвалідами, гостинцями та сувенірами.
Костя Самчук
Це один із тих людей який озвучив словами те, що жило у мене десь в глибині душі і не давало спокою. У всякому разі ми маємо спільні погляди на деякі аспєкти жизні. Підприємець, учасник АТО, мандрівник, спортсмен. Людина яка замість мрій про подорож пакує монатки і вирушає. Жодна розмова про мандрівку ніколи не замінить останню. Ну собсно к чєму еті разгавори? Нада просто встати з дівана і на вєліку поїхать на саму вищу точку Австралії, а потім на остальні високі гори світу. Так шо Костік із етіх... Ну, ви поняли. А коли прийшла біда то можна і в похід... На схід. Заодно і з пользой для держави. Та і патріотизм ніхто не відміняв у херсонських степах. Я теж неодноразово повторював, що був у затяжному турпоході, так от я думаю Костя приблизно так само шось понімав тільки йому в додачу треба було командувать взводом придурків. В харошому смислі ;-) канєшно! Ну а війна нікого не лишає без сліду та і не закінчилась вона... Так шо ми продовжуємо, просто іншим способом.
важкого огнєстрел, можна вибрати важливішу зброю - слово. Саньок - Замполіт нашого спецпідрозділу - честь і совість епохи :-) охотнік на інтерв’ю та прямі ефіри. Його активність це дуже яскравий приклад того як можна змінити Вишенгтон світ. І він не втрачає шансу показувати цей приклад молодому поколінню. Займається патріотичним вихованням школярів, пропагує здоровий та прогресивний спосіб життя серед молоді в рамках літературно-просвітнього проекту “Дух Нації”. Один із творців унікального в Україні велосипеда з дерев’яною рамою WoodRover. Ініціатор волонтерської та соціальної допомоги добровольцям-учасникам АТО, їх сім’ям та іншим громадянам, які постраждали в наслідок війни на українському Донбасі.
холодильнику машині. Мабуть багатьох це не влаштовувало і всі були дуже вдячні нашим водіям за присутність.